Буває, закриваєш очі і неуловимий круговорот подій зупиняється.
Спустошена реальність дихає в спину. Насичена уява тлумиться і не може знайти собі місця. А ти просто летиш…і потрапляєш туди, де кожна зів’явша емоція розцвітає великим, доглянутим садом.
Повітря наповнюється приємними відчуттями ніжності, якимись дивними нотками романтики і того, що за тобою стежать. Хтось такий близький і водночас далекий, кого ти відчуваєш, але не здатна торкнутись, бо його вже давно не має поруч.
Ти впевнена, що за тобою стежать. Знайоме тепло біжить по спині, ніби хтось такий рідний, такий близький хоче заховати у своїх обіймах від справжнього світу.
Насправді це не можливо, бо це всього лиш мій…улюблений…привид.