Дивна штука – час,

Тут ти є, а там, уже немає.

Доля лиш подекуди блукає,

І дитячим сміхом все втікає.

Бігає, стрибає, доганяє,

Спагадами міцно обіймає.

Ніжними цілунками торкається,

І ніяк не забувається.

Й за потреби смакувати час,

Щоб вогонь всередині не згас…

Уляна Пекелей

Фото: Ігор Букай