Дивна штука – час,
Тут ти є, а там, уже немає.
Доля лиш подекуди блукає,
І дитячим сміхом все втікає.
Бігає, стрибає, доганяє,
Спагадами міцно обіймає.
Ніжними цілунками торкається,
І ніяк не забувається.
Й за потреби смакувати час,
Щоб вогонь всередині не згас…
Уляна Пекелей
Фото: Ігор Букай