Дитинство – особливий світ, – це, можна сказати, шоколадний світ, наповнений солодкими спогадами.

Вважають, що дитинство швидко минає, йде туди де немає образ, бійок, розчарувань; де все світле, чисте, добре. Але ж  насправді воно нікуди не йде, це ми йдемо у майбутнє. Це ми покидаємо дитинство, вирушаючи у далекі світи. А воно, в коротенькій спідничці, лупотить босими ноженятами по подорожниковій стежині до батьківського порога, до чорнобривців квітучих, до калинового обрію. Тулиться маленькою постаттю до аромату матіоли, ловить сонну казку, смакує маминим хлібом, милується бабусиними рушниками…і чекає… Чекає господаря, що поринув у вирій дорослого життя…

Уляна Пекелей

Фото: Ігор Букай