Хочеш я тебе відпущу? Вже не буде отих ранкових дотиків словами. Нічна наша розмова тепло вдягнеться й піде.
Я тепер іншою стану.
Запозичу у весни теплу, ніжну, романтичну вдачу. Із вітром, домовлюсь про шалену силу. А спогади хмаринами зітру. Зроблю все так, як я давно хотіла.
В життя впущу мрійливі дотики зоряного неба. Міцно притулятиму до серця заквітчані тюльпани. І навіть зиму в душу упущу, інакше вже не можна. Та й не треба.

Уляна Пекелей

Photographer: Ігор Букай